Заява про віру

Ми віримо в Єдиного, Істинного і Всемогутнього Творця — ЯХОВА, Творця неба і землі, Елоїма Авраама, Ісаака та Яакова.

Ми віримо, що Єшуа ГаМашиах — Син ЯХОВА, обіцяний Помазаник Ізраїлю, Помазаник, утілене Слово, Пасхальне Ягня ЯХОВА.

Єшуа не є Самим ЯХОВА, а Його посланим і призначеним Сином.

Ми віримо, що Єшуа народився від діви, прожив безгрішне життя, помер як досконала жертва умилостивлення (каппара / כפרה) за гріхи, воскрес третього дня після трьох ночей — у перший день тижня, на Свято Перших Плодів — і вознісся праворуч від ЯХОВА.

Він знову прийде в силі та славі, щоб зібрати тих, хто виконує заповіді, й уберегти їх від прийдешнього гніву ЯХОВА, який виллється на світ за порушення Його Закону.

📜 Іс. 53; Дан. 7:13–14; Матв. 24:30–31; 1 Сол. 4:16–17

Ми віримо, що Єшуа — Син Всевишнього, посланий Помазаник Ізраїлю, про Якого було сказано:

📜 Лк. 1:32 Він буде великий і назветься Сином Всевишнього.

📜 Лк. 1:35 Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе; тому й Святе, що народиться, назветься Сином ЯХОВА.

Єшуа прийшов не скасувати Закон, а утвердити його, тому що Закон ЯХОВА був спотворений людськими переданнями фарисеїв або взагалі залишений багатьма.

📜 Матв. 5:17 Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків; Я прийшов не порушити, а виконати.

Ми віримо, що Єшуа оновив Завіт між двома Домами Ізраїлю — між Домом Юди та Домом Ізраїлю (десятьма колінами), як було обіцяно через пророків. Він прийшов, щоб повернути розсіяних і відновити Завіт зі Своїм народом.

📜 Єрем. 31:31 Ось настають дні, — говорить ЯХОВА, — коли Я укладу Новий Завіт із Домом Ізраїлю та з Домом Юди.

Але Завіт відкритий не лише для нащадків за кров’ю. Кожен, хто бажає вступити в Завіт із ЯХОВА — чи він із колін Ізраїлю, чи втратив свій родовід, — може стати частиною Його народу, якщо покається, прийме Його заповіді та Жертву умилостивлення.

Єшуа прийшов, щоб:

• закликати до покаяння і повернути народ до заповідей ЯХОВА 📜 Матв. 4:17;
• принести Жертву умилостивлення за гріхи народу 📜 Іс. 53; Рим. 3:25;
• анулювати розвідного листа Північному Дому Ізраїлю та відновити Завіт 📜 Кол. 2:14; Єрем. 3:8;
• показати приклад послуху — у слові та вчинках 📜 Ів. 5:19; 1 Петр. 2:21;
• об’єднати два Доми в один народ 📜 Єзек. 37:16–17.

Ми віримо, що Єшуа воскрес третього дня, після трьох ночей у гробниці.

Він був розіп’ятий у четвер і воскрес у перший день тижня, на Свято Перших Плодів, — як первісток із мертвих.

📜 Матв. 5:17 Не думайте, що Я прийшов порушити Закон, а виконати.

Ми віримо, що Єшуа не скасував Закон, а:

• пояснив його справжній зміст;
• підтвердив пророцтва;
• приніс Жертву;
• навчив правильно виконувати заповіді, на відміну від спотворених релігійних традицій.

Він не міг особисто виконати всі заповіді, адже частина з них стосується жінок, коенів, левитів тощо. Але Він утвердив Закон як чинний і закликав усіх вірних жити за ним.

📜 Матв. 5:19 Хто порушить одну з цих найменших заповідей… той найменшим назветься в Небесному Царстві.

Виконати — означає наповнити змістом і підтвердити, а не «зробити за інших».

Єшуа став живим вираженням Тори, а не її заміною.

📜 Гал. 3:24 Отже, Закон був для нас наставником, який вів до Помазаника.

Закон — наставник, який веде до Помазаника:

Без згоди жити за Словом ЯХОВА, тобто за Його заповідями, неможливо по-справжньому прийти до Єшуа.

Тора залишається вихователем, тому що без неї неможливо усвідомити гріх і зрозуміти свою потребу у викупленні. Саме тому вона особливо потрібна тим, хто її не знав.

Єшуа не скасовує Тору — Він підтверджує її значення і покриває наші помилки Своєю Жертвою.

Ми віримо, що істинним і натхненним ЯХОВА Писанням є Танах — Тора (П’ятикнижжя), Пророки, Історичні книги та Псалми, — на якому ґрунтується вся віра й учення.

Водночас ми не приймаємо поняття «Біблія» як єдину натхненну ЯХОВА «канонічну збірку», оскільки сам термін і структура «Біблії» були сформовані людьми значно пізніше й не відповідають заповіді:

📜 Повт. 4:2 Не додавай до того, що Я заповідав тобі, і не віднімай від того.

Ми розрізняємо Писання — те, що ЯХОВА відкрив із давніх часів, — і Завіт, який багато разів оновлювався в історії Його народу.

Ми не ототожнюємо так званий «Новий Завіт» із будь-яким новим «Писанням». Писання залишається незмінним, а Завіт оновлювався.

Ми усвідомлюємо, що книги Еноха, Ювілеїв та інші книги, які давні люди вважали частиною Писання, були несправедливо вилучені з канонів, а листи Павла та інших апостолів пізніше додані до християнського «канону».

Ми читаємо ці послання як корисні настанови, але не будуємо на них теологію і не ставимо їх на один рівень із Писанням.

Ми віримо, що основою всього життя й учення є Тора — вічний Закон ЯХОВА, який існував від початку, задовго до Мойсея. Мойсей передав його в записаному вигляді за наказом Творця.

Немає «нового закону» або «нового шляху праведності».

📜 Повт. 4:2; Об. 22:18–19; Бут. 26:5; Пс. 118:89

Фраза «усе Писання натхнене ЯХОВА» (2 Тим. 3:16) стосується Танаху — Тори, Пророків і Писань, — а не пізньої церковної збірки під назвою «Біблія».

Ми не визнаємо апостольські послання частиною Писання, тому що вони ніколи не були нею.

📜 Повт. 4:2 Не додавайте до того, що Я заповідаю вам.

Пізні церковні «отці» свавільно вилучили книги, визнані в давнину, наприклад книги Еноха та Ювілеїв, і додали листи Павла, Петра та інших, які не були й не можуть бути частиною Писання.

Ми читаємо послання апостолів крізь призму Писання, не будуємо на них сучасне християнське вчення — так зване «павліанство», — не засновуємо віру на апостольських посланнях, особливо на вченні Павла, і не ставимо їх вище за Писання.

Сам Павло не допускав би такого ставлення:

📜 Дії 14:11–15

📜 2 Петр. 3:15–17: …як і наш улюблений брат Павло, за даною йому мудрістю, написав вам, як він говорить про це і в усіх посланнях, у яких є дещо важкозрозуміле, що невігласи й нестійкі перекручують на власну погибель, як і інші Писання. Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, бережіться, щоб вам не захопитися оманою беззаконників і не відпасти від своєї стійкості.

Євангелія від Матвія, Луки та інших ми розглядаємо як свідчення про життя і вчення Єшуа, Який говорив не від Себе, а від Отця. Ми не тлумачимо їх як основу для побудови нових учень поза Торою.

Книга Об’явлення узгоджується з Виходом і книгою Еноха — ми читаємо її як пророчу.

Ми скептично ставимося до поняття «канон», оскільки це людське рішення. Сьогодні існує кілька канонів:

• католицький;
• православний;
• протестантський — найкоротший і найбільш «обрізаний», із вилученням багатьох давніх книг;
• інші.

Який із них «богонатхненний»? Писання не дає відповіді на це запитання.

Тому наш орієнтир — не штучно створений канон, а Писання.

Ми не віримо в «новий завіт», який замінює або покращує попередній.

Ми віримо в Оновлюваний Завіт, який ЯХОВА завжди оновлював зі Своїм народом:

📜 2 Хр. 29:10; 4 Цар. 23:3; 2 Хр. 34:30; 2 Хр. 15:10–12; Езд. 10:3; Неем. 10:28

Ми розрізняємо Писання, яке є одним і незмінним, та Завіт, який оновлюється.

Через жертовну смерть Єшуа ті, хто щиро кається і повертається на шлях заповідей, від яких вони відступили або яких не знали, відновлюються в Завіті.

Ми віримо, що Жертва Єшуа діє лише для тих, хто бажає жити в послуху заповідям ЯХОВА. Той, хто відкидає заповіді, не має участі в Жертві.

📜 Євр. 10:26; Повт. 30:2–6; Єрем. 31:31–34; Ос. 14:1–2

Жертва ≠ Заповіді. Жертва призначена для тих, хто вирішив жити за Заповідями, і для тих, хто, уже живучи за ними, оступився.

Без дотримання Заповідей Жертва не діє.

Водночас без Жертви немає очищення від гріха.

📜 Євр. 10:26 — Якщо ми свідомо грішимо, тобто не дотримуємося заповідей ЯХОВА, після того як отримали пізнання істини, то більше не залишається жертви за гріхи.

Гріх — це помилка, промах, порушення заповіді.

📜 Рим. 3:20 — Бо через Закон пізнається гріх.

Прощення дається один раз — у момент, коли людина усвідомлює гріх, приймає Жертву Єшуа і вирішує повернутися до виконання заповідей.

Покаяння — це процес виправлення помилок, у якому людина вчиться жити в послуху заповідям.

Наполегливе перебування в гріху — продовження порушення заповідей — потребує не «прикриття», а справжнього виправлення, тобто покаяння.

Без прагнення виконувати заповіді немає участі у викупленні Єшуа.

📜 Євр. 10:26; 1 Ів. 3:4

Обрізання — це заповідь, дана батькам, а не самій дитині.

Згідно з Писанням, батьки зобов’язані обрізати свого сина восьмого дня після народження:

📜 «Восьмого дня нехай буде обрізана крайня плоть у нього…» (Лев. 12:3)

📜 «Нехай у вас буде обрізана вся чоловіча стать…» (Бут. 17:10)

Це знак Завіту, який звершується після народження, а не релігійний обряд, якого вимагають від дорослих заради спасіння.

Однак якщо людину не обрізали в дитинстві, немає нічого суперечливого в тому, щоб виконати цю заповідь у зрілому віці, як це зробив сам Авраам.

Особливо це доречно, якщо така людина стала батьком, адже нелогічно виконувати заповідь обрізання над сином, самому залишаючись поза цим знаком.

Приклади:

• Тимофій 📜 Дії 16:1–3 — Павло обрізав Тимофія, хоча той був дорослим, не заради спасіння, а заради свідчення і дотримання порядку Завіту в служінні серед юдеїв.
• Ісус Навин і народ Ізраїлю 📜 Іс. Нав. 5:2–8 — перед входом до обіцяної землі, за велінням ЯХОВА, було здійснено масове обрізання дорослих чоловіків, щоб привести народ до порядку Завіту.

Обрізання серця — це духовне очищення і внутрішня зміна, необхідна для того, щоб дотримуватися заповідей ЯХОВА:

📜 «Обріжте крайню плоть вашого серця…» (Повт. 10:16)

📜 «Справжній юдей — той, у кого обрізання в серці, за духом…» (Рим. 2:29)

Тілесне обрізання залишається знаком Завіту для нащадків Авраама, але не може бути підставою для гордості або спасіння:

📜 «Обрізання має силу, якщо виконуєш Тору…» (Рим. 2:25)

📜 «Важливе не обрізання, а дотримання заповідей ЯХОВА» (1 Кор. 7:19).

Ми не визнаємо нав’язування обрядового обрізання дорослим із релігійною метою, а також проходження процедури «гіюр», як це робили фарисеї, що увірували 📜 Дії 15.

Ми віримо, що справжнє обрізання — це поєднання послуху заповідям ЯХОВА і зовнішнього знаку Завіту, встановленого в Писанні.

Обрізання має бути здійснене на восьмий день життя хлопчика 📜 Бут. 17:12.

Якщо його не зробили через відступництво або незнання батьків, його слід здійснити свідомо при поверненні до Завіту — як знак послуху, а не як релігійний обряд.

Обрізання серця — це внутрішнє навернення до ЯХОВА і життя за Його заповідями. Але воно не скасовує і не замінює зовнішнього знаку Завіту, встановленого Самим ЯХОВА. Особливо якщо батьки не виконали цього через незнання або відступництво, тоді людина, яка приходить до істини, повинна сама утвердити Завіт і виконати те, що було упущено.

Ми віримо в існування двох Домів Ізраїлю:

• Дому Юди — двох колін;
• Дому Ізраїлю — десяти колін, розсіяних серед народів після правління царя Шломо (Соломона) й асимільованих серед гоїв, тобто інших народів.

Так звані «язичники», яким проповідував Павло, — це переважно відступники й розсіяні ізраїльтяни (gentiles / гої), які втратили Завіт і свій родовід за батьківською лінією, згідно з Писанням.

📜 Ос. 1:9

Всевишній дав розвідного листа Десятьом колінам — Північному Дому Ізраїлю — через їхнє відступництво, що за Законом робило їхнє повернення неможливим 📜 Єрем. 3:8; Ос. 1–2.

Але Єшуа анулював цей лист 📜 Кол. 2:14; Рим. 7:1–4, відкривши шлях до відновлення Завіту й об’єднання двох Домів в один Святий народ.

Ми розрізняємо поняття «ідолопоклонники» (pagans) та «інші народи» (gentiles).

Pagans — ідолопоклонники. Це люди, які живуть у невіданні, свідомо служать неправдивим богам, святкують чужі для ЯХОВА свята і живуть за власними законами та традиціями.

Поки вони не залишать ідолопоклонство й не навернуться до заповідей ЯХОВА, вони не зможуть примиритися з Ним, увійти до Його Завіту та прийняти Жертву Єшуа, яка покриває лише слухняних.

Завіт відкритий лише для тих, хто готовий залишити спротив і жити за постановами ЯХОВА.

Gentiles — інші народи або ті, хто втратив свій родовід. Це люди з інших народів, а також нащадки Північного Дому Ізраїлю — десяти колін, — які втратили Завіт і родовід за батьківською лінією, згідно з Писанням.

Вони продовжують служити неправдивим богам, святкувати чужі для ЯХОВА свята і жити за звичаями інших народів, а не за Його заповідями.

Їм більше не потрібно залишатися в такому становищі, тому що Єшуа скасував розвідного листа. Тепер вони можуть оновити Завіт через покаяння, прийняття заповідей ЯХОВА та Жертви умилостивлення.

Завіт неможливий для тих, хто залишається ідолопоклонником (pagan) або належить до інших народів (gentile), служить неправдивим богам, святкує чужі для ЯХОВА свята й чинить за власними законами, замість того щоб жити за заповідями ЯХОВА Елоїма.

📜 Лев. 18:3–4; Вих. 12:38; Матв. 3:9

Будь-яка людина може приєднатися до Завіту Дому Ізраїлю, як і за часів Виходу:

📜 Вих. 12:38 — Також численний різноплемінний народ вийшов разом із ними.

Поїзд «Ізраїль» відкритий для всіх, але правила для всіх однакові: жити за Писанням ЯХОВА, дотримуючись Його Завіту і заповідей.

Ми відкидаємо синкретизм — змішування традицій — і закликаємо залишити «немічні та речові начала» 📜 Кол. 2:8; Гал. 4:9–11, якими були поневолені інші народи — як gentiles, так і pagans.

Ми не віримо в «подвійну цінність» для «юдеїв», які увірували. Сьогодні майже ніхто не може достовірно визначити своє коліно за кров’ю.

Однак якщо людина знає свій родовід за батьківською лінією й упевнена, що походить від колін Ізраїлю, ми це поважаємо і не відкидаємо можливості, що справжні нащадки збереглися й сьогодні.

Водночас ми підкреслюємо, що належність до Обраного Народу ЯХОВА визначається не родоводом, а насамперед вірністю Завіту: покаянням, дотриманням заповідей і прийняттям Жертви умилостивлення Єшуа.

📜 Матв. 3:9 — Можу з цього каміння підняти дітей Авраамові.

Справжня ідентичність відновлюється через віру в Слово ЯХОВА. Ця віра виявляється в:

• покаянні;
• дотриманні Його заповідей;
• прийнятті Жертви Єшуа — незалежно від того, чи це нащадок колін, людина, яка втратила родовід (gentile), чи язичник-ідолопоклонник (pagan).

Заповіді ЯХОВА були встановлені від початку. Чисті й нечисті тварини, жертви та Шабат відомі з допотопних часів:

📜 Бут. 7:2; Бут. 26:5

Тора не була винайдена на Синаї — її записав Мойсей.

Закон ЯХОВА — вічний.

Ми віримо не лише у відокремлення десятини, а й у її правильний розподіл.

Десятина — це форма поклоніння і фінансового порядку, призначена для:

• Свят ЯХОВА;
• підтримки служінь;
• допомоги вдовам, сиротам і нужденним.

📜 Повт. 14:22–29; Чис. 18:21–24

Ми не практикуємо християнське хрещення як «одноразовий ритуал спасіння».

Хрещення Івана призначалося для тих, хто відійшов від заповідей 📜 Матв. 3:6, і було закликом до покаяння та очищення згідно з Писанням.

Ми практикуємо мікву — занурення у воду, очищення, яке здійснюється за потреби, як установлено в Торі.

Міква — це не символ «вступу у віру» або «підтвердження віри», а вчинок послуху заповідям ЯХОВА: очищення, підготовка до Свят, оновлення шляху та інші випадки, передбачені Писанням.

Ми не практикуємо євхаристію — християнське «причастя» — як містичний ритуал, оскільки вона спотворює зміст слів Єшуа.

У Писанні ясно сказано:

📜 Лев. 17:10–12 — не їжте й не пийте жодної крові.

Будь-яка практика, що передбачає буквальне або символічне «пиття крові», суперечить заповідям Тори.

Слова Єшуа про «Тіло і Кров» були образними й сказаними в контексті братньої трапези 📜 Матв. 26:26–29 як нагадування про Його Жертву та Завіт.

Це не було встановленням нового обряду, що суперечить Торі.

Справжній спомин про Єшуа відбувається під час братньої трапези — особливо в Шабати та Свята ЯХОВА — у спілкуванні, подяці та єдності.

Ми дотримуємося особливого дня Шабат — від заходу сонця до заходу сонця сьомого дня, згідно з Писанням 📜 Буття; Книга Еноха.

Шабат — це день, відокремлений для спокою, прославлення ЯХОВА, сімейного спілкування, братерства та повчального перебування в істині.

📜 Іс. 58:13–14 Якщо ти стримаєш свою ногу заради Шабату від виконання власних бажань у Мій святий день і називатимеш Шабат відрадою, святим днем ЯХОВА, шанованим… тоді ти радітимеш у ЯХОВА…

У Шабат відпочивав Сам Всевишній 📜 Бут. 2:2.

Єшуа — Володар Шабату 📜 Марк. 2:28. Це не означає скасування або заміну Шабату, а, навпаки, підтверджує його важливість. Без живого дотримання Шабату твердження «Єшуа — Володар Шабату» втрачає зміст.

Єшуа не скасував Шабат, а пояснив його справжній зміст — це день спокою і радості. Релігійні правила спотворили його, перетворивши дотримання Шабату на важку працю і тим самим порушивши його суть.

Ми не дотримуємося талмудичних традицій щодо Шабату, а прагнемо виконувати прості й зрозумілі заповіді Писання.

У цей день ми утримуємося від:

• роботи;
• домашніх і господарських справ;
• купівлі та продажу;
• полювання і риболовлі;
• переїздів і подорожей, якщо вони припадають на сам день Шабату.

📝 Примітка:

Якщо робота в Шабат сталася через вимушені обставини, наприклад службу в пожежній, медичній чи іншій екстреній сфері, або через помилку, незрілість чи слабкість, гроші, отримані цього дня, можна відокремити на добрі справи або допомогу нужденним. Це буде знаком визнання святості Шабату і бажання відновити вірність Завіту.

Однак така ситуація не повинна ставати нормою — Шабат залишається відокремленим і святинею ЯХОВА.

Водночас справи служіння, милості, допомоги та зцілення не вважаються порушенням Шабату, а відповідають його духові:

📜 Матв. 12:12; Ів. 7:23

Підготовка столу для спільної трапези та спілкування також є частиною служіння в Шабат, а не мирською роботою.

Шабат — це дар ЯХОВА людині, Його обраному народові, тим, хто перебуває в Завіті:

📜 Вих. 31:17 Між Мною та синами Ізраїлю це знак навіки…

📜 Марк. 2:27 Шабат для людини, а не людина для Шабату.

📜 Євр. 4:9 Залишається шабатній спокій для народу ЯХОВА…

📜 Вих. 20:9–10 Шість днів працюй і роби всі свої справи, а сьомий день — Шабат ЯХОВА, Елоїма твого.

У Книзі Ювілеїв 📜 розд. 2:19–21 сказано, що Шабат даний лише тим, хто перебуває в Завіті, щоб вони дотримувалися його з роду в рід як вічної постанови.

Іншим народам (gentiles) та ідолопоклонникам (pagans) Шабат не потрібен, тому що вони не покликані дотримуватися його, доки не ввійдуть у Завіт із ЯХОВА.

Ми визнаємо можливість збиратися і в інші дні, але Шабат залишається єдиним особливим днем, освяченим і встановленим Писанням 📜 Вих. 20:9–10.

Ми святкуємо лише Свята ЯХОВА, установлені в 📜 Лев. 23:

• Сьомий день — Шабат;
• Песах;
• Свято Опрісноків;
• Свято Перших Плодів;
• Шавуот;
• Свято Труб;
• День Спокути — Йом-Кіпур;
• Свято Кущів — Суккот.

Ці Свята встановлені ЯХОВА для Його обраного народу на всі покоління 📜 Вих. 23:14–17; Лев. 23; Повт. 12:29–32.

Ми відкидаємо участь у святах язичницького походження: Різдві, Великодні (Easter), Дні святого Валентина, Дні «подяки», дні поклоніння сонцю — неділі, днях народження, а також в інших «святих днях», не встановлених ЯХОВА.

📜 Вих. 23:13 — Імен інших богів не згадуйте, нехай воно не чується з ваших уст.

Жодні «добрі наміри» або «нові значення» не можуть виправдати святкування того, що за своєю суттю є тінню язичництва та ідолопоклонства.

📜 Вих. 23:14–17; Лев. 23; Повт. 12:29–32

Ми не дотримуємося рабинського кашруту, зокрема розділення м’ясного й молочного та інших традиційних постанов.

Ми дотримуємося заповідей Писання: утримуємося від того, що ЯХОВА назвав не їжею 📜 Лев. 11; Повт. 14, і зберігаємо свій стіл у чистоті.

Є тварини, яких Творець створив для їжі людині, а є ті, що не призначені для їжі, — їх ми не вживаємо.

Ми не дотримуємося талмудичного календаря, заснованого на традиціях і розрахунках, відірваних від біблійного циклу.

У Писанні пори року визначаються за світилами 📜 Бут. 1:14, а не за людськими постановами.

Ми не дотримуємося традиційного юдейського календаря, установленого в IV столітті н. е. так званим «мудрецем» Гіллелем II, а також інших систем, заснованих на талмудичних традиціях і розрахунках, відірваних від порядку часу, встановленого Творцем. Ці календарі ґрунтуються на розрахунках та усних переданнях, а не на живому спостереженні й чітких настановах Писання.

Ми рахуємо дні місяця за Місяцем:

• Рош Ходеш — молодик — це перший день місяця;
• повня припадає на середину місяця.

Початок місяців ми відраховуємо з урахуванням сонячного циклу, як зазначено в 📜 Книзі Еноха та Вих. 12:2. Перший молодик після весняного рівнодення (equalux) вважається початком року. Саме тоді починається перший місяць.

Ми не використовуємо вавилонські назви місяців, а нумеруємо їх, як заведено в Торі: перший місяць, другий тощо.

Початок року — новий рік — і Шавуот — П’ятдесятницю — ми визначаємо за Писанням, а не за рабинськими розрахунками чи традиціями.

📜 Вих. 12:2 — Цей місяць нехай буде для вас початком місяців; першим нехай буде він для вас між місяцями року.

Ми віримо в семиденне створення світу, як описано в 📜 Бутті та Книзі Еноха.

Земля створена посеред вод. 📜 Бут. 1:6 — Нехай буде твердь посеред води і нехай відділяє воду від води.

Сонце й Місяць рухаються над Землею, даючи власне світло.

Земля не обертається навколо Сонця.

Земля пласка і перебуває в центрі створеного світу, а вся ця структура названа Всесвітом, як установив ЯХОВА.

Ми не заперечуємо існування небесних тіл, які сьогодні називають «планетами», але не вважаємо їх частиною тієї створеної системи, у центр якої Писання ставить Сонце, Місяць і Землю.

Ми віримо, що зараз сприятливий час для примирення з ЯХОВА — час покаяння і повернення до заповідей ЯХОВА через викуплення, тобто Жертву умилостивлення, яку приніс Єшуа.

Без покаяння і повернення до заповідей ЯХОВА немає дієвого викуплення від гріха.

Наше прагнення — ходити шляхом праведності, у дусі істини, виправляти свої помилки й готуватися як відновлений народ до Другого Приходу Помазаника — до знамення Сина Людського, Який визволить нас від суду й гніву ЯХОВА, що гряде на світ за непослух Його Слову.